Агент команди Teutonia Delenda Est Ельфіка:
Не буду докладно оповідати, як ми пройшли портал в моїй улюбленій бібліотеці. Зазначу тільки, що їхали ми втрьох в білосвітській кареті, телепортиком і плащем-невидимкою не користались. Ми поспішали, щоб потрапити до бібліотеки до її закриття. Леон тримав міцно мене за руку. Щоб не потрапити в якусь незручну ситуацію я була мовчазною і слухняною. Коли карета зупинилась біля бібліотеки, нам необхідно було перейти вулицю, яка мене так лякала, але хлопець пояснив мені, що це не складно, якщо виконуєш певні правила. Отже, ми перейшли дорогу через білі нафарбовані смуги, які кумедно називаються зеброю на честь азійської конячки, і всі карети перед нами зупинялися.
Коли на вулиці майже нікого не було, ми накинули плащ-невидимку і увійшли в бібліотеку, як тільки з’явились відвідувачі – вони відчинили двері – а ми за ними. В приміщенні ми сховались за стелажами і почекали, коли бібліотека закриється.
– Проходити через портал – не дуже приємно, я вгадала? – несподівано спитала Катріна тремтячим голоском. – Мене током не вдарить?
– Ніхто тебе не вдарить, все буде добре, відчуєте тільки легке поколювання в руках і ногах. Прохід відбудеться дуже швидко, не встигнете моргнути, як ви уже в Тевтонії... - впевнено проказала я, хоча пам’ятаю, що перший раз мені теж було страшно. – Ми опинимося в келії монаха-самітника в лісі.
Брат Бернард – мій друг, він нам допоможе. А тепер йдіть за мною, не зупиняючись! – і я попрямувала прямо в стіну між стелажами. Стіна мерехтливо затремтіла і... зникла, пропускаючи нас в напівтемне приміщення.
Перше, що кинулось у вічі, був вогонь, що палахкотів посеред кімнати і дим піднімався вгору і виходив в круглий отвір наверху, округлі стіни, що звужувались догори, були затягнуті синім шовком, на якому були вишиті звірі і рослини… Від несподіванки я розгубилась.
– Щось не схоже на келію відлюдника, - стурбовано проказав Леон. – Скоріш на шатро шемаханської цариці!
– Якої цариці? – розгублено перепитала я.
– Ніякої... Тобто, казкової східної цариці. А, не звертай уваги. Куди це ми потрапили, Ельф? Схоже, машинка часу зламалась! Упс!
Я мовчки оглядала приміщення. Де це ми? Стіни були прикрашені стародавньою зброєю, прямо перед нами висіла велика ткана картина-гобелен з зображенням бородатого вершника в дивному одязі диких кочовиків. В руках він тримав справжній меч із золотим руків’ям, тобто постать воїна і кінь були вишитими, а меч прикріплений на картину.
– Гарний портретик, йому місце в галереї, - проказала Катріна. – О, так це ж меч Зігфріда! Я першою побачила! – оминувши вогнище, вона підскочила до картини, але зачепилась ногою за згорнутий килим, впала на підлогу.
– От вже незграба! – Леон кинувся до сестри, але її дикий зойк зупинив його на місці
– Ой, мамусечко, він... він рухається!!! Він сміється!
- Хто?
– Мужик на картині!
– Кет, не приколюйся і не репетуй! – промовив хлопець і схилився до Катріни, щоб допомогти їй підвестися і раптом закляк на місці.
– Що це в дідька таке?! Він живий? Ельф, це твої магічні штучки? Або ж тевтонські приколи для новачків твого вірного брата-монаха? – зляканим голосом промовив Леон. – Він справді сміється!
– Хто? Портрет?! – ну все, ці двоє мене розізлили! – Не смій в моїй присутності поминати нечистого! Досить дурнів клеїти! І досить вилежуватись на м’яких килимах, коли нас чекають надважливі справи! – я кинулась сама піднімати Катріну і раптом почула чіткий глузливий регіт, надто голосний, щоб його переплутати з будь-чим ще. Я відчула, що кожна волосина на моєму тілі стала дибки!
– Не може бути! – я обережно підняла очі на картину і від побаченого у грудях моїх похололо – картина стала оживати: воїн підняв руку з коротким мечем, замахуючись на нас і його тонкі губи розтягнулись в зміїній посмішці.
– Я ж кажу, він живий, він дивиться на нас! – тонким голосом заверещала Катріна і судорожно вчепилась мені в руку, не даючи можливості перехреститися.
– Господи, пресвятий Боже, - тільки й прошепотіла я.
І тут ми всі троє ясно почули, як заіржав кінь під вершником. Скрикнувши в один голос, ми кинулись тікати…
Нараховано балів: 30 балів.
[10|10 – літературна якість тексту]
[10|10 – відповідність внутрішній логіці світу]
[10|10 – розширення знань про світ Тевтонії]
Ілюстративне фото додані автором.