Великий магістр команди Civis Teutonus Sum Даргана:
Ви коли-небудь бачили поле троянд? А я побачила. Перед нам розкинулось величезне поле всіяне різнокольоровими трояндами. "Ми на місці. Це і є Трояндова ущелина", – сказав мені Бур.
Я злізла із залізного коня, і ми неквапом пішли вглиб ущелини. Я не можу передати настільки тут гарно, а п'янкий аромат троянд, це щось нереальне. Раптом ущелиною прокотилось грізне гарчання.
"О, дракон знає, що до нього хтось прийшов", сказав собака і став позаду мене. "З тобою я, не хвилюйся", - перекривила я Бура. "Тю, та я ж просто. Я ж, це й... як його... тил прикриваю. Гав", - ледь чутно мовив Бур.
"Ну я так і зрозумілааааААААА". - заверещала я. "Біжи!".
Ми бігли так, неначе за нами гнався дракон. А він дійсно летів за нами слідом. Це був велетенський червоний дракон з величезними зубами, довгим хвостом і зловісним гарчанням.
"Капець, нам кінець," – майоріло в моїй голові. – "Буре, що робити?".
"Бийся, діставай меч і бийся - ти ж лицар. Ти має здолати дракона, так написано в пророцтві".
"Яке пророцтво, нас зараз спалять, або з'їдять... я не вмію битись, не вмію!!!, – кричала я. Ми сховались під величезним трояндовим кущем.
"Йди і бийся", - шепотів Бур "Так написано в..."
"Це я вже чула... там помилка, я не лицар. Я не можу".
"Бийся"... Хтось дивиться мені в спину... вас коли-небудь жалила бджола? В мене було таке відчуття неначе мене десяток бджіл одразу вжалило, бо я з такою спритністю вискочила з-під куща, що аж ну... на мене дивився дракон.
"Ууууу", – ледь чутно пропищала я.
"Ти маєш його здолати", – ще тихіше шепотів мені Бур, який все ще сидів під кущем.
"А в пророцтві не написано, як його здолати?".
"Слухай, я читаю: ..і лицар повинен (тут затерто пів слова) ити (затерто) дракона (затерто). І лише тоді настане мир та спокій в Тевтонії".
Щось тут не в'яжеться! Чому я повинна бити дракона, він же нічого поганого не зробив?. ДРУЖИТИ, потрібно ПОДРУЖИТИ з драконом, а не здолати його!
Драконе, чуєш мене. Я, Даргана. Живу в паралельному світі – в місті Херсон. Я люблю подорожувати паралельними світами. Мені як і тобі страшно. Я не хочу робити тобі боляче. Я не вірю в те, що ти злий. Ти просто наляканий, як і я. Давай дружити...
Потрохи я почала підходити до дракона і говорити йому те, що в мене на серці... Раптом, могутня істота схилила до мене свою голову, я підійшла до неї і тремтячою рукою погладила. Дракон замуркотів, як котик. Тільки муркотіння було таким, що аж вуха позакладало. І якось все почало змінюватись.
Все зламане, стоптане, зникле – почало вертатись на свої місця. Потрібно було лише подружитись із драконом, адже він перший великий і величний охоронець Тевтонії. З яким варто дружити, дружити. Бо його сила в дружбі, він шукав друга і знайшов його...
Нараховано балів: 30 балів.
[10|10 – якість світлини]
[10|10 – літературна якість тексту]
[10|10 – розширення знань про світ Тевтонії]
В нашій реальності об'єкт знайдено в межах міста Херсон.