Агент команди Civis Teutonus Sum Dark Novell продовжує захоплюючу історію юних мандрівників між світами:
- Так, вийшло, Володю, ми здорові, – закричала Марічка і кинулась в його обійми.
- Так, Марічко у нас вийшло, – відповів Володя обіймаючи сестру.
Потім прийшли капсули із різними ліками, будматеріалами та іншими необхідними речами.
Першим ділом наші герої почали будувати дім. Балки та стіни були дуже легкими, але водночас термоізоляційними та водонепроникними. Ось вони розмітили територію й почали потрохи будувати. Вони вже підвели стіни до стелі як настав вечір. Діти поїли, розклали намет й лягли спати. Завтра їх очікував тяжкий день.
Ось і настав новий день. Сонячне проміння приємно лоскотало шкіру, навіть крізь намет. Першою прокинулась Марічка й одразу ж пішла купатися до озера. Озеро було тепле, навіть гаряче, та таке чисте... Вона викупалась й почала готувати сніданок. Коли сніданок був готовий Марічка вирішила розбудити Володю. Вона залізла в палатку набрала в рот води й бризнула йому в обличчя… Потім вона спостерігала таке видовище: юний «нащадок князя Вороніна» з переляку почав швидко одягатися, але ніяк не міг влучити ногою у штани. Урешті решт він не втримав рівноваги й полетів прямо до озера. Марічка скрізь сміх побажала доброго ранку.
- Доброго ранку – сказав зло Володя висовуючись з води. – Тікай, сестричко, бо я тебе вб’ю.
- Упс – сказала Марічка й почала тікати, але далеко вона не змогла втекти: брат наздогнав її й почав лоскотати. Вони трохи побавилися і в підсумку , вона сказала йому щоб йшов їсти.
Попоївши, вони продовжили будувати будинок. Через години три він був готовий. «Вийшло нічогенько» подумав Володя. І справді – простора одноповерхова будівля на дві кімнати, кухню та коридор. У центрі дому стояла залізна піч яка обігрівала обидві кімнати і кухню. Потім Володя почав збирати двигун із деталей які прийшли в капсулі. Десь через годину все було готово, а Марічка встановлювала в домі розкладні ліжка, шафи, полички, стіл, стільці.
- Я закінчив, – вигукнув Володя.
- Я вже теж, – відповіла Марічка.
Володя зайшов у дім й здивувався: усе було облаштовано гарно та зі смаком. Потім вони взялися розкладати усі речі на їхні майбутні місця. За цим ділом вони й не помітили як почало вечоріти.
Вони повечеряли й лягли спати. «Чудовий день» подумав Володя й заснув.
Так закінчився іще один день у Новому світі.
Розпочався новий день. Володя спробував завести і на диво усе вийшло а далі… Довгі години у спробах перевести енергію двигуна у електричну енергію, але усе таки вийшло і Володя зразу запустив декілька дронів у повітря десь в 2-3 кілометрах було якесь село а трохи далі …
- Володя, це те про що я думаю? - запитала Марічка.
- Так, Марічко, це наше місто в іншому світі – Марієнбург…
Публікується поза конкурсом.
Ілюстративне зображення створене автором.