Агент команди Teutonia Delenda Est Ельфіка:
На вході в велику напівтемну залу нас зустрів старий привид в лицарському обладунку часів хрестових походів.
- Вітаю вас, моя королево! - знявши шoлoм, він низько вклонився Ельфаїні. - Доповідаю: з мечем все гаразд!
- Вітріх фон Гольдрінг, очільник охорони замку Привидів, - представила його королева. - Мужній воїн, загинув під стінами тевтонської фортеці Монфор в Верхній Галілеї* в 1271 році від руки Бейбарса, вождя мамлюків.
- Так, моя королево, ми билися, як леви, захищаючи Монфор! Наш девіз: «Допомагати - Захищати - Зцілювати!»**
- Добре, Вітріху! Я знаю, що ти загинув як легендарний герой! - сказала Ельфаїна. - Не дивуйся, що я привела з собою цих молодих людей. Дівчина - моя хресниця, тевтонська принцеса Ельфіка, а юнак - претендент в герої нового покоління, він спробує здобути Бальмунг!
Лицар-привид ще раз шанобливо вклонився і відступив, даючи можливість королеві та нам, її гостям, пройти всередину зали, де, як на невидимій каруселі повільно оберталися в повітрі сім напівпрозорих старовинних довгих двогострих мечів із прикрашеними коштовностями руків’ями. Вони були однаковісінькі, як краплі води, як сім братів-близнюків!
- Це що, виставка Ескалібурів? - з захопленням промовив Леон, спробувавши доторкнутися хоч до одного меча.
- Обережно, хлопче! - королева міцно схопила його за руку і відтягнула від примарної каруселі. - Прадавня магія не розуміє жартів! Не встигнеш отямитися, як залишишся без голови! Один з цих мечів - непереможний Бальмунг, меч Зігфріда! Твоя задача, юначе, відповісти на мої питання. Їх буде шість. Якщо відповідь буде правильною, то один меч (не справжній!) зникне. Шість правильних відповідей – шість примарних мечів зникнуть і залишиться тільки Бальмунг! Зрозуміло?
- Так! – хоробро відповів Леон. Я не побачила в його очах ані краплі страху ані вагань.
- Якщо хоч одна відповідь буде хибною, зникнуть всі мечі і Бальмунг буде очікувати на нового героя. Це теж зрозуміло?
- Так!
- Тоді почнемо! Перша загадка: «Що підняти з землі легко, та важко кинути далеко?»
- У нас турнір для першокласників? – усміхнувся Леон. – Звичайно ж я знаю відповідь! Це – пух!
- Добре, хлопче, ти – розумник! – сказала королева і ми побачили, як на наших очах один меч зник.
- Ух! Прикольно!
- Друга загадка: «Що тобі належить, проте користуються ним частіше інші, ніж ти?»
- Відповідь: Ім’я
- Так, вірно! – другий меч розтанув у повітрі.
- Лео, ти молодець, тільки не поспішай! – хто б знав, як я тільки хвилювалась!
- Третя загадка: «Яке море не має води?» - продовжувала Ельфаїда.
- Ну, це питаннячко як спеціально приготували для мене! Моя відповідь: Те, що на географічній карті.
- Так, вгадав! – королева подарувала хлопцю ніжний фіалковий погляд. – Люблю розумних чоловіків! – третій меч зник і перед нами тепер кружляли чотири в повільному хороводі.
- Стараюсь відповідати вашим очікуванням! – трохи зверхньо сказав Леон тут же весело підморгнув мені. От же блазень!
- Четверта загадка: «Хто показує кожному його обличчя, бо не має власного?»
- Не поспішай, Лео! – проговорила я з хвилюванням у голосі. – Не в іграшки граємося!
- Дзеркало! – залишилось три меча…
- П’ята загадка: «Що буває гостріше за меч?»
- Напевне, ще гостріший меч… - здвигнув плечима хлопець і знову посміхнувся.
- Це відповідь? – суворо запитала королева і карусель на мить зупинила своє магічне кружляння.
- Та ні, ні! – не на жарт злякався Лео. – То просто роздуми. А відповідь: Погляд!
- Як сказала б Катріна: ну і гад же ти, Лео! Ще одна подібна витівка і я тебе задушу!
- Я не проти, Ельф!
- Відповідь вірна! Ти молодець! - вигукнула королева. - Тільки більше так не лякай! Якщо не знаєш, краще поміркуй! Ти не обмежений в часі.
- Добре! – напевно з хвилину ми мовчки дивились на два мечі, що залишились. Перемога так близько! Не можна помилитись ні в якому разі!
- Шоста і остання загадка: «Що міцніше за мотузку і твердіше за камінь?»
Обличчя Леона зробилось дуже серйозним, він мовчки стояв і розглядав мене, ніби то вперше побачив. Мовчання затягнулось…
- Лео, ти не знаєш? - пошепки запитала я. Серце у грудях гупало, як навіжене.
- Знаю, Ельфіко. Це – Дружба!
- Вірно! – шостий меч зник і перед нами залишився Бальмунг, який набув реального вигляду і перестав кружляти.
- Я це зробив? – тихо запитав хлопець, протягнув руку і меч сам доторкнувся руків’ям до його долоні. – Ось ти який, чарівний меч Зігфріда! – Леон схопив меч, махнув ним у повітрі і заволав так, що я ледь не оглухла. - Йо-хо! Я це зробив, Ельф!!!
Королева міста Зачарованих снів щасливо посміхалась, а я не могла втримати сліз від емоцій, що зашкалювали, і повисла на його шиї:
- О, мій герой!
* Галілея — історична область на півночі Ізраїлю, на кордоні з Ливаном.
** Девіз Тевтонського ордену «Допомагати - Захищати - Зцілювати!» (нім. Helfen — Wehren — Heilen).
Публікується поза конкурсом.
Ілюстративне зображення додане редакцією проекту.