Агент команди Teutonia Delenda Est Ельфіка:
Орли-велетні не намагались напасти на нас, вони обхопили нас в щільне кільце і вели... я навіть знаю куди – попереду появилися величні вежі Марієнбургу. Отже, вони змусять Фрідріха сісти на верхньому майданчику Зміїної або Чорної вежі, імператорської в’язниці. Це пастка!
– Красиво йдуть, як літаки на авіа-шоу, - зазначив Леон, не відриваючи погляду від бойових птахів Тевтонії.
– Вони нас не заклюють? – тремтячим голосом спитала Катріна.
– Ні! Але приведуть прямісінько до в’язниці, – невдоволено відказала я і звернулась до коня: – Треба діяти, Фрідріх!
– Це замок Хогвардс?! – раптом захоплено заверещала Катріна, розгледівши внизу могутнє місто-фортецю. – Гаррі Поттер від заздрощів помер би!
– Який ще Хогвардс? Марієнбург! – я знала, що ніяка фортеця в світі не могла зрівнятися з головною твердинею Тевтонії.
Попереду чітко було видно могутні вежі, уступи білих цегляних височенних стін, що своєю громадою перевершували будь-які інші фортеці. Було видно стіни Високого замка із шпилями костелу святої Діви Марії, на вершині – Старий замок, а схилами – Середній. Віяло непереможною силою і могутністю над старим Дніпром-Борисфеном.
Фрідріх голосно і протяжно заіржав.
– Молодець, хлопчику! – я ніжно поплескала його по шиї. – Треба вириватись із оточення!
Через кілька хвилин в небі над замком з’явились чотирикрилі коні. Їх було п'ятеро, вони були майже вдвічі більші за орлів-велетнів, мали дуже войовничий вигляд і летіли прямо на нас. Хто сказав, що вони не агресивні, лагідні як кошенята? Данкварт? То хай подивиться зараз на цих розгніваних рішучих летючих слонів із вікон своїх багатих покоїв в Високому замку!
Як тільки чотирикрилі коні впритул наблизилсь до нас, Фрідріх різко пірнув вниз. А його летючі брати в лоб врізались в пташину зграю. Який тут піднявся гармидер! Іржання, пташині крики, кров, пір’я! Орли брали своєю швидкістю, гострими дзьобами і пазурами, коні – своєю масою, копитами, а також зубами! Внизу збігались мешканці Марієнбургу, щоб побачити небачене видовище.
– Йо-хо! Суцільні спецефекти і ніякої комп’ютерної графіки! Голівуд відпочиває! – Леон тішився як мала дитина.
– Лео, я все знімаю на телефон! - крикнула Катріна. – Такого ніде не побачиш, навіть в кіно!
– А телефон працює?
– Неймовірно, але так. Поки що не розрядився!
Фрідріх висадив нас на стіні Високого замку, резиденції імператора.
Охоронець спочатку підняв лук, але побачивши мене, підбіг і кинувся до моїх ніг.
– Вітаю тебе, Готфріде, мій вірний страж!
– Я ваш навіки раб, моя прекрасна фройляйн Ельфіко!
– Що в замку, Готфріде?
– Все як завжди, а от таке і в страшному сні не побачиш! – і охоронець кивнув в сторону Зміїної вежі. Навіть на відстані дуже добре було видно битву бойових тевтонських тварин. – Який жах!
Фрідріх тихо і жалібно заіржав, а я все зрозуміла і відпустила свого улюбленця:
– Лети, Фрідріху, на допомогу своїм братам! Видеріть все пір’я цим пихатим птахам Данкварта!
Мій коник не забарився і негайно злетів в небо.
Публікується поза конкурсом.
Ілюстративне фото додане редакцією проекту. Воно запозичене з публікації Моргани "Тевтонський орел".