...Ми швидко йшли сірою доріжкою для людей, а мимо проїжджали різнокольорові білосвітські карети, маленькі та великі. Їх було так багато, а швидкість така велика, що я не уявляю, як люди в Білому світі потрапляють на інший бік вулиці. Може, знають якісь заклинання, які змушують карети зупинятися?
Величезні білокам’яні будинки залишились позаду, їм на зміну прийшли невеликі чепурні будиночки, що несміливо визирали з-за парканів. Біля одного такого моя нова подруга зупинилась, відчинила маленьким ключиком двері в паркані.
– Ти там не загубилась, золота дівчинко? – запитала вона через плече.
– Я тут, з тобою, – я намагалась бути чемною, хоч її зверхність мені не подобалась. Я інколи теж такою буваю, але я ж принцеса, мені можна!
Коли ми зайшли у двір, великий собака (схожий на тих, що охороняють від вовків отари овець в Тевтонії) голосно загавкав і став кидатись на мене (добре, що він був за огорожею).
– Замовкни, Барон! – прикрикнула на нього дівчина і тупнула ногою.
– Твій собака має дворянський титул? – здивувалась я.
– Та ні, це його ім’я! – засміялась вона. – Яка ж ти чудна!
Собака продовжував гавкати і я направила на нього свій чарівний браслет-тлумач.
«Чужачка! Геть звідси! Геть!» – не вгамовувся пес.
«О, любий, я навіть драконів приборкувала! Ти для мене, що мале кошеня, – подумала я, а вголос тихенько сказала (а браслет озвучив):
– Я прийшла з добром до вашої оселі, Барон! Я друг твоєї хазяйки і стану твоїм другом, якщо дозволиш.
– Невже? – більш примирливо гавкнув пес.
– Ти вірний охоронець і наймудріший серед собачого роду. Я це відчуваю серцем людським, а ти своїм собачим – що я тобі друг. Моє серце належить тобі, благородний Барон!
Пес замовк, тихенько заскавчав і, я впевнена, якби не було між нами залізної сітки, облизнув би мені руки.
– Що ти зробила? – дівчина підозріло примружила гарні очі. – Ти вмієш розмовляти по-собачому?
– Та напевно, трохи вмію…
– Дива і тільки…
Ми зайшли до літньої альтанки, де стояли круглий стіл та стільці з невідомого мені матеріалу.
– Сідай, подруго! І… покажи світу личко, Гюльчитай!
– Мене звати Ельфіка.
– Ти що, ельф жіночого роду?!
– Я – людина, я тобі вже казала, – я зняла плащ-невидимку і сіла на стілець в своїй золотій сукні з такою важністю, якби це був імператорський трон. – Я – Ельфіка Марієнбурзька, дочка бургундського королевича Ульріха Хороброго, відважного лицаря та тевтонської принцеси Фріди!
– Здуріти можна! – прошепотіла дівчина і її великі очі кольору літнього лісу стали ще більшими. Вона сіла на стілець напроти мене і обхопила обличчя тонкими долонями. – А я – Катя.
– Ка-тя?
– Просто Катерина Коваль, без всяких викрутасів!
– О, Катріна! – я полегшено зітхнула. – Гарне ім’я!
– Катріна? Це як ураган, що зруйнував пів-Америки? Моїй матусі сподобалось би! Вона завжди каже: «Катя, ти як пронесешся кімнатою, то й ніякого урагану не треба! Геть усе змітаєш на своєму шляху!»
– Америка – це ще одне білосвітське місто?
– Ні! Це велика країна за океаном. Напевно, в твоєму світі її ще не відкрили.
Я зробила вигляд великої розумниці і запитала:
– Ти із родини ковалів? Ковалі-зброярі дуже цінуються в Тевтонії, всі вони дуже заможні.
– Та ні, Ельфіко! Моя мама – вчителька, а батько плаває…
– Плаває в річці? Кожен день?
– Вже півроку, зараз він перепливає океан.
– Твій батько – риба? – я здивовано оглянула фігуру моєї нової знайомої і нічого риб’ячого не помітила.
– Як же з тобою все складно! - зітхнула дівчина. – Мій татусь плаває на кораблі. Він – капітан! Зрозуміла?
– А-а, морехід! Так, розумію. В Тевтонії теж є відважні мореходи, які привозять тканини і спеції із заморських країн. В нас також є імператорський військовий флот, який складається із бойових кораблів з гарматами.
– Ну добре! Буду називати тебе Ельф, мені так подобається… Тепер скажи мені, Ельф, що ти тут у нас в Херсоні робиш? Чого тобі вдома не сидиться?
– О, це довга історія, Катріно! Двома словами не поясниш!
– Я не поспішаю. Розповідай!
– Я маю місію – врятувати Білий світ від Тевтонії, а загалом врятувати два світи від загарбницьких намірів мого дядька! TEUTONIA DELENDA EST!
Нараховано балів за виконане завдання: 30 балів.
[10|10 – літературна якість тексту]
[10|10 – відповідність внутрішній логіці світу]
[10|10 – розширення знань про світ Тевтонії]
Ілюстративна світлина додана редакцією, всі права на неї належать правовласникам.