Агент команди Teutonia Delenda Est Ельфіка:
Катріна та Ельфіка
До штаб-квартири ОМН ми дійшли мовчки. Всі були збуджені і почати говорити на вулиці, де було повно білосвітського люду, було нерозумно. Ми б привернули до себе увагу. Барон радісно заскавчав, вітаючи наше прибуття.
Я поклала дорогоцінну ношу на стіл в кімнаті Катріни і, як тільки легко махнула рукою і сказала: «Мальборк!» (ще одна назва Марієнбургу), книга із новенької зеленого кольору перетворилась у велику важку старезну пергаментну зі складним замком збоку. Це не могло мене зупинити!
Я знов махнула рукою і впевнено промовила: «Фріда!» Замок тут же відпав, книга з деяким скреготом і стуком важкої обкладинки об стіл, розкрилась і сильний стовп яскравого світла вдарив у стелю. Всередині світла з’явилась мерехтлива напівпрозора об’ємна фігура дивовижно красивої жінки.
– Оце так! Це ж голограма! – видихнув здивовано Леон. – Круто!
– Фантастика! – прошепотіла Катріна.
Фріда
– Не може бути! – скрикнула я і, впавши на коліна, протягнула тремтячі руки до жінки. – О матінко, то ти жива! Імператор не вбив тебе в Чорній вежі!
– Ельфіко! Розумнице моя! Ти знайшла книгу Великого магістра! – почувся тихий мелодійний голос. - Я вірила, що ти зможеш! А я... не мертва, але й живою мене не назвеш.
– То ти сховалась в Книзі?
– Ні, в ній тільки частина мого голосу і частина моєї душі, що без тями любить Тевтонію і тебе, моя дитино! Чаклун Данкварта Рагім перетворив мене на щось неживе, я в ньому як у в’язниці, нічого не бачу і не можу ворухнутись! Добре, що я встигла зачарувати книгу Великого магістра!
– Як тебе врятувати, матінко?
– Рятуй Тевтонію і Білий світ, принцесо Ельфіка! Час діяти!
Я хутко піднялась, розправила плечі і впевнено, як і належить принцесі, сказала:
– Я все зроблю, що треба!
– Повернись в Марієнбург, Ельфіко, знайди меч Зігфріда раніш за імператора!
– А перстень нібелунгів?
– Меч вкаже, де шукати перстень.
– А де сам меч?
– У замку привидів...
– Це де?
– За магічною брамою в місті зачарованих снів... - голос Фріди слабшав і став ледве чутний.
– О матінко! Ти мене покидаєш?!
– Ключ від брами у вустах сплячого імператора. Поквапся, доню! – голограма щезла і тільки тихий шепіт шелестів в кімнаті. – В тебе час до ранку! На світанку чари розвіються і імператор знайде меч непереможного Зігфріда.
– Фантастика! – знову повторила приголомшена Катріна.
Я обвела поглядом нових друзів і сказала:
– Ви зрозуміли, мені потрібно швидко повертатись в Тевтонію! Ви зі мною?
– Я – так! – не роздумуючи проговорив Леон. – Тобі потрібна допомога!
– Що скаже мама? – невпевнено пробурмотіла Катріна, але через кілька секунд промовила: - Ні, я ніколи не пробачу собі, якщо покину вас в скрутну хвилину. Я з вами! Тільки речі зберу!
– Крихітко Кет, ти з глузду з’їхала! Твій гардероб не в тренді в Марієнбурзі! – насмішкувато сказав хлопець.
– Я залюбки поділюсь з тобою своїми сукнями, - запевнила я свою білосвітську подругу. – В мене їх забагато!
– Гаразд, - зітхнула Катріна. – Тоді тільки косметику і зубну щітку захоплю...
Нараховано балів: 30 балів.
[10|10 – літературна якість тексту]
[10|10 – відповідність внутрішній логіці світу]
[10|10 – розширення знань про світ Тевтонії]
Ілюстративні фото додані автором.