Teutonia

Колоніальний корабель «Херсонес», бортовий журнал... Запис зроблено адміралом Сергiєм Воронцовим. Сьогодні двадцяте серпня за херсонським  календарем  три тисячі дев'ятсот четвертий день шляху. Пости зайняті згідно з розкладом. - Адмірал зітхнув, обводячи поглядом рубку: Федiр Соколов, як зазвичай, займав місце пілота і явно не збирався поступатися його своєму наступнику, інші члени команди містка передавали пости, поспішаючи на відпочинок. - Політ проходить в штатному режимі, за час чергування надзвичайних подій не зафіксовано. Кінець запису. Воронцов  поступився капітановим  місцем старшому помічнику і вже було попрямував до виходу, як раптом помітив, що змінник все ще стоїть біля пілотського крісла. - Соколов, негайно здати пост! - скомандував адмірал.  Пролунав сигнал тривоги він здригнувся від несподіванки. Наче не вірячи своїм вухам, він підвівся, чекаючи оголошення про випадкове спрацьовування сирени, але замість цього тривожний сигнал повторився. Кинувши...

Якби я навчалась в школі і після літніх канікул нам як завжди вчителька загадала написати твір про те, як ми провели літо, впевнено можу сказати, що мій твір був би сценарієм до хорошого блокбастеру…а там і до Оскару не далеко! Але все це згодом, а почнемо з початку... На кілька днів я відправилась до своєї подруги в гості. Звичайно, ми жили в одному місті, але її батьки поїхали до санаторію, а сама вона почувалась трохи незатишно в порожньому будинку, хоча там є і котики, і собаки. Та все ж таки… –  Даргано , привіт! Зустрічай гостей!- ще з вулиці викрикнула я, побачивши як подруга порається біля клумби з кольоровими квітками. –  Привіт. О, буде мені нарешті компанія. Зараз я дополиваю свою гордість і підемо. Поки подруга доглядала «свою гордість»  –  квіти, я як той Шарик з мультфільму, відправилась на фотополювання за великим чорним метеликом, який перелітав із квітки на квітку. –  Ну ось і все. Ходімо.  –  З Дарганою ми пішли до будинку. –  Ми...

Паралельні світи, скільки їх, які вони, що приховують. Ці запитання завжди мене цікавили. Серед багатьох своїх мрій в мене була фантастична, нереальна мрія – потрапити до зовсім іншого світу. Я не хотіла мандрувати країнами Європи, не бажала перетнути океан щоб побачити життя американців. Ні, мене це не цікавило. Паралельний світ – ось моя мрія. Якщо в мене є можливість поїхати потягом, автомобілем, автобусом чи полетіти літаком до будь-якої країни, то потрапити до іншого світу – на жаль я не можу... Але як я помилялась, до вчорашнього дня я дуже сильно помилялась. Ввечері після важкого дня я вирішила трохи «посидіти» в Інеті, подивитись який комедійний фільм. Але на сайті мені весь час йшла реклама з незвичайним посиланням. Це не була реклама товарів чи ігор, а щось зовсім інше, що змусило мене натиснути на посилання. Та з першим кліком раптом вдарила блискавка та з гуркотом прокотився грізно грім. Світла не стало, напевно вибило пробки подумала я і навпомацки пішла до рубильника....

Оксана влаштувалась працювати екскурсоводом музею зовсім недавно. Робота їй подобалась. Змалку її вабили історичні книги про героїчні подвиги відважних лицарів, таємниці старовинних замків. То ж не дивно, що мріяла вона про неземне кохання. Як то кажуть, їй потрібен принц на білому коні. То ж була зовсім не сучасною дівчиною. Незважаючи на юний вік, Оксану вже кілька ночей мучило безсоння. Сьогодні вона заснула тільки під ранок. Їй приснився дивовижний сон... Стрункий красень з надзвичайно виразними сірими очима стояв прямо перед нею. Такі знайомі очі, така щира посмішка... Оксана здригнулась від побаченого. Це ж він – тевтонський лицар з картини центральної зали. Він шанобливо вклонився та жестом запропонував підійти. На небі світив повний місяць, зорі були дуже великі та яскраві. – Хочеш зірочку? Хлопець простягнув руку та справді дістав їй зірку з неба. – Загадуй бажання. Вони йшли стежкою, яка не мала кінця. Стежина звивалась між віковими дубами, які скреготіли від вітру своїм гілл...

Мої привітання тобі, моя кохана дружино Ерментрудo! В перших же рядках цього листа  хочу тебе заспокоїти, що я живий та здоровий. Так, від мене не було ніяких звісток дуже тривалий час, але причиною цього була  надзвичайна  пригода, яка трапилась зі мною та моїми побратимами. Ти знаєш, що ми, тевтонські лицарі, лишилися в Північному Причорномор’ї і спрямували свій наступ не на балтійські (як планувалося раніше), а на чорноморські береги. Довгий був наш шлях. Ми продиралися через якісь чагарники (було темно, вогко, десь близько гарчали дикі звірі), а ми все йшли та йшли, не зупиняючись часто навіть на малий перепочинок. Я йшов попереду. Зненацька я побачив  якесь світло, гукнув товаришів і розсунувши гілки дерев, сам зробив перший крок… Як ЦЕ відбулось – я не розумію і не пам’ятаю. Пам’ятаю лише якийсь вихор, який почав мене крутити, затягувати у вир, я кудись і через щось летів, ніби через якийсь яскравий тунель і,  майже втративши свідомість,  зненацька оп...

Ті, хто минулого року стежив за пригодами принцеси Ельфіки та її херсонських друзів, дуже сумували, що закінчення історії доведеться чекати цілий рік. Але цей рік минув! І захоплюючу розповідь не лише завершено, але й розширено та відредаговано. Тож тепер ви можете сміливо читати її від інтригуючого початку до яскравого фіналу! І, звісно, тепер наші читачі довідаються всі таємниці історії. Як зловісний Данкварт опанував розум імператора? Ким насправді є його помічник Рагім і яку мету він має? Чим завершиться квест Ельфіки, Лео і Катріни в Тевтонії? І якими, після неймовірних пригод, вони повернуться до нашого міста? Все це (і набагато більше!) в циклі "Білий світ"! *** Пролог *** Частина І. ЩОДЕННИК ЮНОЇ ТЕВТОНІАНКИ Текст, знайдений серед файлів у комп’ютері бібліотеки-філії № 15 Херсонської централізованої бібліотечної системи Глави I-III Глави IV-VI Глави VII-IX *** Частина ІІ ФАЙЛ МР3 «Ельфіка». Знайдений серед файлів у комп’ютері бібліотеки...

В попередньому сезоні "Тевтонії" наші герої дослідили паралельний світ під владою величного тевтонського імператора. Цього року  Злата Лінко  розповідає про героїню, яка потрапила в новий, ще не змальований нашими авторами світ! І зі здивуванням з'ясувала, що він нагадує наші стереотипні уявлення про рай і пекло... Розділ I Я стояла і не могла зрозуміти що відбувається. Нібито це був сон, але він якийсь дуже реалістичний. – Де я? Треба припиняти читати Стівена Кінга на ніч(хай пробачить мене цей славнозвісний автор, але це вже перебір). Я підняла очі і побачила чоловіка в чорній, майже блискучій мантії, що так символічно колихалась у повітрі. Краєм ока я помітила хлопця, що розглядав мене знизу вверх, це не можливо було не побачити, і мовчав, як німий. – Ласкаво просимо! У нас обмаль часу тому ти повинна зробити вибір. Але пам’ятай: він може докорінно змінити твоє життя, – сказав чоловік у мантії. – Ал-л-е… – протягнула я, – але здалось мене ніхто не почув...